| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Притча: "Дружина - Богиня"
 Жили-були на світі звичайні чоловік і дружина. Звали дружину Олена, звався чоловік Іваном.Повертався чоловік з роботи, в крісло біля телевізора сідав, газету читав. Дружина його, Олена, вечерю готувала. Подавала чоловікові вечерю і бурчала, що по будинку він нічого путнього не робить, грошей мало заробляє. Івана дратувало бурчання дружини. Але грубістю він їй не відповідав, лише думав про себе: «Сама - розтяпа неохайна, а ще вказує. Коли одружився тільки, зовсім іншою була - красивою, ласкавою ». Одного разу, коли бурчлива дружина зажадала, щоб Іван сміття виніс, він, з небажанням відірвавшись від телевізора, пішов у двір. Повертаючись, зупинився біля дверей будинку і подумки звернувся до Бога: - Боже мій, Боже мій! Нескладно життя у мене склалася. Невже вік весь свій коротати з такою дружиною буркотливою та некрасивою? Це ж не життя, а муки суцільні. І раптом почув Іван тихий голос Божий: - Халепі твоїй, сину мій, допомогти я зміг би: прекрасну богиню тобі в дружини дати, але коли сусіди зміни раптові у долі твоїй побачать, в здивування велике прийдуть. Давай зробимо так: твою дружину я буду поступово змінювати, вселяти в неї богині дух і зовнішність покращувати. Але тільки ти запам'ятай, якщо хочеш жити з богинею, життя і твоє достойною богині стати повинна. - Спасибі, Боже. Життя своє мужик заради богині може поміняти. Скажи мені тільки: зміни коли почнеш з моєю дружиною творити? - Злегка Я зміню її прямо зараз. І з кожною хвилиною буду її на краще міняти. Увійшов у свій будинок Іван, сів у крісло, взяв газету і телевізор знов включив. Та тільки не читається йому, не виглядає кіно. Не терпиться поглянути - ну хоч трохи змінюється його дружина? Він встав, відкрив двері в кухню, плечем сперся об одвірок і став уважно розглядати свою дружину. До нього спиною вона стояла, посуд мила, що після вечері залишилася. Олена раптом відчула погляд і повернулася до дверей. Їхні погляди зустрілися. Іван роздивлявся дружину і думав: «Ні, змін ніяких в моїй дружині не відбувається». Олена, бачачи незвичайну увагу чоловіка і нічого не розуміючи, раптом волосся своє поправила, рум'янець спалахнув на щоках, коли запитала: - Що ти, Іване, так дивишся на мене уважно? Чоловік не придумав, що сказати, зніяковівши сам, раптом промовив: - Тобі посуд, може, допомогти помити? Подумав чомусь я ... - Посуд? Мені допомогти? - Тихо перепитала здивована дружина, знімаючи забруднений фартух, - так я його вже помила. «Ну, треба ж, як на очах змінюється вона, - Іван подумав, - покращала раптом». І став посуд витирати. На другий день після роботи з нетерпінням додому поспішав Іван. Ох, не терпілося подивитися йому, як поступово в богиню перетворюють його буркотливу дружину. «А раптом вже богині багато стало в ній? А я як і раніше ніяк не змінився. На всяк випадок, прикуплю-но я квітів, щоб у бруд обличчям перед богинею не вдарити ». Відкрилася в будинку двері, і розгубився заворожений Іван. Перед ним Олена стояла в сукні вихідній, тій самій, що купив він рік тому. Зачіска акуратна і стрічка у волоссі. Він розгубився і ніяково простягнув квіти, не відриваючи погляду від Олени. Вона квіти взяла і зойкнула злегка, вії опустивши, зашарілася. «Ах, які прекрасні у богинь вії! Який лагідний її характер! Як незвичайна внутрішня краса і зовнішність! ». І охнув в свою чергу Іван, побачивши стіл з приборами, що з сервізу, і дві свічки горіли на столі, і два келихи, і їжа ароматами божественними захоплювала. Коли за стіл він сів, навпроти дружина Олена теж сіла, але раптом підхопилася, кажучи: - Пробач, я телевізор для тебе включити забула, а ось газети свіжі тобі придбала. - Не треба телевізора, газети теж мені не хочеться читати, все про одне й те ж у них, - Іван відповів щиро, - ти краще розкажи, як день суботній, завтрашній хотіла б провести? Зовсім сторопівши, Олена перепитала: - А ти? - Так два квитки в театр з нагоди для нас купив. Але вдень, бути може, погодишся ти пройтися по магазинах. Раз нам театр доведеться відвідати, так треба в магазин зайти спочатку і сукню для театру для тебе гідну купити. Трохи не бовкнув Іван заповітні слова: «сукню, гідну богині», зніяковів, на неї глянув і знову охнув. Перед ним сиділа за столом богиня. Обличчя її сяяло щастям, і очі блищали. Посмішка затаєна трішки питальною була. «О Боже, як прекрасні все-таки богині! А якщо гарнішає з кожним днем вона, чи зумію ль я гідним бути богині? - Думав Іван, і раптом, як блискавка його пронизала думка, - Треба встигнути! Встигнути, поки богиня поруч. Треба просити її і благати дитину від мене народити. Дитина буде від мене і від найгарнішою богині ». - Про що задумався, Іван, чи хвилювання бачу на твоєму обличчі? - Олена питала чоловіка. А він сидів схвильований, не знаючи, як сказати про сокровенне. І чи жарт - просити дитину у богині?! Такий подарунок Бог йому не обіцяв. Не знав, як про своє бажання сказати Іван, і встав, скатерку мнучи, і вимовив, червоніючи: - Не знаю ... Чи можна ... Але я ... сказати хотів ... Давно ... Я хочу дитину від тебе, прекрасна богиня. Вона, Олена до Івана-чоловіка, підійшла. З очей, наповнених любов'ю, щаслива сльоза на щоку червону скотилася. І на плече Івану руку поклала, диханням жарким обпекла. «Ах, ніч була! Ах, цей ранок! Цей день! О, як прекрасне життя з богинею! »- Думав Іван, другого онука на прогулянку одягаючи. автор: В. Мегре - "Анастасия"
|
| Календар | | « Квітень 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
|
